Наслідком глобальної зміни клімату стають рекордні зливи, які змушують нас до перегляду дощової парадигми.

Традиційно містобудівники намагалися якнайшвидше відвести воду в каналізацію. Але вона дедалі менше може витримати навантаження. Концепція «губки», яка народилася в Китаї передбачає, що кущі, дерева і газони на дахах, фасадах і в громадських місцях «вбирають» дощову воду.

Крім цього, архітектори планують мультифункціональні місця — наприклад, дитячі майданчики або газони, які під час дощу перетворюються на тимчасові «калюжі». Зібрана дощова вода або випаровується на місці, або використовується для охолодженя будівель.

Цей підхід вже реалізований в деяких районах Берліна, найвідоміший з яких — Потсдамська площа в центрі. Там практично весь дощ, що випадає, акумулюється на місці, в дощову каналізацію не потрапляє жодної краплі.

Проект з інтеграції водних ресурсів у міський простір був реалізований архітекторами на початку 90х. Вони хотіли підкреслити важливе соціальне та культурне значення води, а також зробити внесок в охорону навколишнього середовища.

Дощова вода — 23 000 м3/рік збирається на озеленених дахах, використовується у 80% сусідніх будівель для змиву в туалетах, охолоджує будівлі на 2С та накопичується у штучному озері, яке є улюбленим місцем відпочинку.